ЛІЩИНОВІ ВУДЛИЩА.

"Давно відомо, що зі смаками не сперечаються. Хто любить "телескопічки", кому до вподоби бамбукові, а я люблю - ліщинові... Так-так, ліщинові вудлища, і не поміняю їх ні на які інші в світі, бо ловлю я на них більше як півстоліття і ще півстоліття ловити буду... "

Степан Наливайко, по - вуличному Вудочка.

Дехто вирізає з ліщини вудлища ще восени, навіть за наявності листя. Заздалегідь відомо, що якість таких вудлищ буде низькою, вони будуть важкими на руку і швидко ламатимуться. Найкраще заготовляти ліщину відразу після перших морозів і припинення руху соку в деревині.

Разом з тим дехто вважає, що найкращими строками заготівлі ліщини для майбутніх вудлищ є січень-лютий, до початку сокоруху.

За зимові морози деревина дуже ущільнилася, з неї максимально видалилася волога. Зрізати ліщину потрібно гострим ножем якомога нижче до землі, бажано, щоб майбутнє вудлище було якнайрівніше. А якщо такого немає - невелика біда - його легко можна вирівняти.

Отже, заготовлену ліщину обчищаємо від бруньок і гілок, зв'язуємо у пучок і підвішуємо під навісом, на горищі, в сараї або кладемо на бантину.

Улітку, в червні-липні, дістаємо вже досить прив'ялені вудлища і очищаємо від верхнього шару кори. Гострим ножем, чи шматком скла знімаємо перший сіро-коричневий та другий темно-зелений шар. На вудлищі повинен залишитися світло-зелений або салатовий шар кори. Саме він і захищатиме вудлище від руйнування та забезпечить його міцність.

Очищене таким чином вудлище вирівнюємо і протягом 2-9 днів сушимо на повітрі, уникаючи прямих сонячних променів. Після цього змоченою в олії ганчіркою вудлище протираємо та сушимо на повітрі. Так необхідно зробити декілька разів. Потім фарбуємо вудлище, обов'язково олійною фарбою, у зелений колір. Синтетичні і нітрофарби для цього не годяться, оскільки в них відсутня еластичність, і після першої ж риболовлі вони облущаться. Такі вудлища найкраще залишати нерозбірними. Це особливо зручно для тих рибалок, які проживають неподалік водоймищ і немає потреби перевозити їх на далекі відстані.

Вудлища з ліщини, звичайно, можна виготовляти і з кількох частий, з'єднаних за допомогою відповідних трубок, але такі вудлища будуть недовговічні.

Є немало рибалок, котрі віддають перевагу вудлищам з білої або червоної лози. Вони все своє рибальське життя ловлять тільки ними, безумовно, вважаючи їх найкращими, і не визнають нічого іншого - ні бамбуку, ні ліщини.

Хотілося б, щоб і вони розповіли про такі вудлища детально.

Від редакції.

Безумовно, зі смаками не сперечаються, тому редакція запрошує, вас, шановні рибалки, поділитись таємницями своїх успіхів, і зокрема, розповісти про те, які вудлища вам до вподоби і чому. Чекаємо на ваші листи.